Що
вам відомо про зоопарки? Ясна річ - там збирають рідкісних тварин,
зберігаючи їх від знищення на Землі. Є зоопарки для мешканців океану
- величезних скатів, акул, медуз та коралів. В Японії є цілий зоопарк
для барвистих метеликів. Але ми сьогодні поговоримо про незвичайний
зоопарк, де тварин збирають задля науки.
З
давних-давен люди використовують своїх чотириногих, пухнастих помічників
у різних дослідженнях. Так було і з повітроплаванням. Коли у 1783
році готувався політ повітряної кулі, ним опікувався сам король Людовик
16. І один чоловік на ім'я Пілатр ризикнув здійсніти цей незвичайний
політ. Але король сказав: "Спочатку посадіть у гондолу тварин
- качку, півня, вівцю - подивимось, чи зможуть вони витримати політ".
І коли тварини повернулись неушкодженими, полетів Пілатр де Роз'є
(мається на увазі шар з гондолою)
А
барана, що літав з усіма пошестями, оселили на королівському подвір'ї,
призначивши йому охорону, харчування на все життя.
Отже,
першими повітроплавцями були помічники людей - свійські тварини.
А
хто серед них найдавніший супутник людей? Вірно, собаки. Вони були
першими охоронцями, пастухами. А я розкажу вам про літаючих собак.
Якби не вони, шлях людей до космосу був би набагато складнішим.
До
запуску штучних супутників Землі було ще далеко. Наприкінці 40-х років
20 сторіччя американські ракети піднімали в стратосферу мавп, щурів,
макак. Всі вони гинули під час спуску, адже ракети стрімко злітали,
а потім стрімко падали на Землю. 1951 року радянська геофізична ракета
здійснила політ і м'яку посадку. На ії борту були живі та неушкоджені
аеронавти - собаки. І почали готувати цілий загін "тузиків"
для біосупутників. Набирали цих "ракетоплавців" прямо на
вулиці. Це були "дворяни" - собачки без роду-племені. Їх
відловлювали та відправляли до спеціального науково-дослідного інституту.
Чому, скажете, "дворян"? Та тому, що вони витриваліші за
будь-якого поважного пса з медалями. Це були цуцики вагою до 6 кілограмів
і зростом до 35 см. Чому ж навчали цих песиків? Виконувати команди,
носити одяг, вживляти датчики. Займалася з ними група вчених, яких
підбирав особисто генеральний конструктор С. П. Корольов. Вони зробили
справжнє диво. За 2 роки була створена ракета, яка й здійснила триумфальний
політ з Циганом і Дезиком на борту. На висоті 88 км головний відсік
на парашутах опустився на землю. Вчені не вірили своїм очам - собаки
вистрибнули з капсули, бігали навколо, раділи, гавкали. У віварії
кожна собачка, як і спортсмен, мала свій рейтинг.
І ця пара виявилася найкращою. Академік Благонравов прямо з поля забрав
Цигана додому зі словами: "хай цей герой живе тепер у мене".
Уявіть собі, яке у Цигана справжнє "циганське" щастя. Адже
за тиждень відбувся другий старт Лисички і того ж Дезика. На жаль,
відмовив парашут, з 9 собак першого загону 4 загинули. Але, незважаючи
на витрати, досліди з ними мали велике значення. Удосконалювалася
техніка, ракети піднімались вже на 212 км. Собачки на старті одержували
колосальне перевантаження - їх вага збільшувалась у 5,5 разів, та
вони її втрачали, перебуваючи у невагомості. Усе це вивчали, готуючи
старт людини у космос.
4
жовтня 1957 року весь світ облетіла звістка про запуск 1-го радянського
супутника Землі. Минає місяць, і ще одна сенсація: "3 листопада
на супутнику Землі №2 полетіла собака Лайка". На ній був спеціальний
костюмчик із датчиками. Собачку зафіксували в кабіні. Під час старту
показники роботи пульсу зросли у Лайки втричі. Згідно з повідомленнями
ТАРС, вона з апетитом приймала їжу, воду. Насправді ж, в невагомості
вона пробула лише 3 оберти навколо Землі. Система життєзабезпечення
була спроектована з помилками, й собака загинула від перегріву.

Лайка
- перший космонавт.
|
Ім'я
Лайки занесено на спеціальну Дошку пошани, де можна прочитати імена
собак-рятівників, санітарів. 1958 року в Парижі було споряджено колону
на честь тварин, що віддали своє життя науковим дослідам. Верхівку
обеліску завершує супутник, з якого виглядає Лайка. ЇЇ зображення
використовували в Японії як символ Року Собаки. Випускали шоколадки,
марки з її фото. Навіть 2 музичні гурти - фінський та британський
- названо на честь собачки-космонавта "Лайка".
Першими
повернулись із космосу Жулька та Альфа. Їх посадка відбулася в непередбаченому
районі Сибіру, в тайзі, в мороз. Тоді замерзли й загинули і комахи,
і рослини, і пацюки. А собачки були живі, тільки скавчали у капсулі.
США
1959 року здійснили політ макак Ейбл та Бейкер. За їх поведінкою слідкували
телекамери.

Белка
та Стрелка
- перший
космічний екіпаж.
|
Справжніми
зірками стали радянські песики Білка та Стрілка. 1960 року вони здійснили
18 обертів навколо Землі - це 700 тис кілометрів. На екранах телевізорів
можна було бачити, як собаки "плавали у невагомості, а Білка
раділа, гавкала". До речі, коли в неї народилися цуценята, їх
дарували поважним гостям; навіть дружина американського президента
отримала такий подарунок. Взагалі ж до старта першої людини 48 песиків
побували в космосі.
В
70-ті роки була розроблена вітчизняна програма "Біон". У
космос летіли мухи та риби, пуголовки, жуки, черепахи. До речі, саме
черепаха "проклала" трасу на Місяць людям, здійснивши політ
на борту міжпланетної космічної станції. А в багатоденних дослідженнях
космонавти з особливою радістю спостерігали за розвитком акваріумних
рибок, що вивелись прямо в невагомості з ікринок.
Птахи
- голуби та перепели - почували себе ніяково. А от риби міноги дуже
швидко пристосувались до невагомості. До речі, м'ясо цієї риби дуже
корисне, його будуть використовувати у багатомісячних космічних дослідженнях.
А найцікавіші дослідження, на мій погляд, проведено з павуками. На
космічній станції США "Скайлеб" (небесна лабораторія) мешкала
довгонога парочка - Аніта та Арабела. Опинившись на новому місці,
павучки задумали плести свої тенета. Але ж невагомість заважала їм
у перші дні, і малюнок павутиння був абиякий, та й якість його була
поганою. Проте Аніта з Арабелою впоралися зі своїми почуттями, якось
змогли пристосуватись і на радість дослідникам знов плели павутиння,
кожна за своїм геометричним малюнком, закладеним природою в кожного
павука. Отже, мої юні читачі, підрахуйте, скільки різних видів тварин
побували в космосі. Не забувайте біленьких мишей та щурів, морських
свинок і навіть людиноподібну мавпу шимпанзе.
Але
ж ми говорили про зоопарк. Тварини є, але де ж сам парк? Адже всі
знають, як потрібні і людям, і тваринам їх зелені друзі - рослини.
Колись насправді чудові сади й оранжереї будуть оточувати людей на
орбіті. Поки що зелена дорога відкрита для водоростей. Серед них почесне
місце займає хлорела, яка дає кисень для повітря й поживні білки.
Космонавти вирощували цілісінькі городи - цибулю, капусту, салат,
перець, полуницю. Навіть тюльпани до дня народження та зустрічі екіпажів
відвідування. А от з українським космонавтом Леонідом Каденюком ,
котрий проводив біологічні дослідження на борту КК "Колумбія"
дублери працювали на Балаклійській станції юних натуралістів. Харківські
школяри запропонували цікавий експеримент у теплиці "Флора".
Гібрід турнепсу та пекінської капусти відшукав для космічних випробувнь
американський генетик. Ця рослина за 35 днів дає плоди. І тепер можна
порівняти результати дослідів з нею на Землі та в космосі. Пройде
небагато часу, і людство почне виконувати польоти до Марса, до супутників
Юпітера. І в цих складних довготривалих подорожах поруч з людиною
обов'язково буде частка рідної землі - рослини і тварини. Вони даватимуть
необхідні елементи для атмосфери, продукти. І просто даватимуть хвилини
радості спілкування людини з природою під час важкої роботи.
Опубликовано на сайте 12 марта 2007 года.