Зоопарк на орбіті

Що вам відомо про зоопарки? Ясна річ - там збирають рідкісних тварин, зберігаючи їх від знищення на Землі. Є зоопарки для мешканців океану - величезних скатів, акул, медуз та коралів. В Японії є цілий зоопарк для барвистих метеликів. Але ми сьогодні поговоримо про незвичайний зоопарк, де тварин збирають задля науки.

З давних-давен люди використовують своїх чотириногих, пухнастих помічників у різних дослідженнях. Так було і з повітроплаванням. Коли у 1783 році готувався політ повітряної кулі, ним опікувався сам король Людовик 16. І один чоловік на ім'я Пілатр ризикнув здійсніти цей незвичайний політ. Але король сказав: "Спочатку посадіть у гондолу тварин - качку, півня, вівцю - подивимось, чи зможуть вони витримати політ". І коли тварини повернулись неушкодженими, полетів Пілатр де Роз'є (мається на увазі шар з гондолою)

А барана, що літав з усіма пошестями, оселили на королівському подвір'ї, призначивши йому охорону, харчування на все життя.

Отже, першими повітроплавцями були помічники людей - свійські тварини.

А хто серед них найдавніший супутник людей? Вірно, собаки. Вони були першими охоронцями, пастухами. А я розкажу вам про літаючих собак. Якби не вони, шлях людей до космосу був би набагато складнішим.

До запуску штучних супутників Землі було ще далеко. Наприкінці 40-х років 20 сторіччя американські ракети піднімали в стратосферу мавп, щурів, макак. Всі вони гинули під час спуску, адже ракети стрімко злітали, а потім стрімко падали на Землю. 1951 року радянська геофізична ракета здійснила політ і м'яку посадку. На ії борту були живі та неушкоджені аеронавти - собаки. І почали готувати цілий загін "тузиків" для біосупутників. Набирали цих "ракетоплавців" прямо на вулиці. Це були "дворяни" - собачки без роду-племені. Їх відловлювали та відправляли до спеціального науково-дослідного інституту. Чому, скажете, "дворян"? Та тому, що вони витриваліші за будь-якого поважного пса з медалями. Це були цуцики вагою до 6 кілограмів і зростом до 35 см. Чому ж навчали цих песиків? Виконувати команди, носити одяг, вживляти датчики. Займалася з ними група вчених, яких підбирав особисто генеральний конструктор С. П. Корольов. Вони зробили справжнє диво. За 2 роки була створена ракета, яка й здійснила триумфальний політ з Циганом і Дезиком на борту. На висоті 88 км головний відсік на парашутах опустився на землю. Вчені не вірили своїм очам - собаки вистрибнули з капсули, бігали навколо, раділи, гавкали. У віварії кожна собачка, як і спортсмен, мала свій рейтинг.

І ця пара виявилася найкращою. Академік Благонравов прямо з поля забрав Цигана додому зі словами: "хай цей герой живе тепер у мене". Уявіть собі, яке у Цигана справжнє "циганське" щастя. Адже за тиждень відбувся другий старт Лисички і того ж Дезика. На жаль, відмовив парашут, з 9 собак першого загону 4 загинули. Але, незважаючи на витрати, досліди з ними мали велике значення. Удосконалювалася техніка, ракети піднімались вже на 212 км. Собачки на старті одержували колосальне перевантаження - їх вага збільшувалась у 5,5 разів, та вони її втрачали, перебуваючи у невагомості. Усе це вивчали, готуючи старт людини у космос.

4 жовтня 1957 року весь світ облетіла звістка про запуск 1-го радянського супутника Землі. Минає місяць, і ще одна сенсація: "3 листопада на супутнику Землі №2 полетіла собака Лайка". На ній був спеціальний костюмчик із датчиками. Собачку зафіксували в кабіні. Під час старту показники роботи пульсу зросли у Лайки втричі. Згідно з повідомленнями ТАРС, вона з апетитом приймала їжу, воду. Насправді ж, в невагомості вона пробула лише 3 оберти навколо Землі. Система життєзабезпечення була спроектована з помилками, й собака загинула від перегріву.

Лайка - перший космонавт.

Ім'я Лайки занесено на спеціальну Дошку пошани, де можна прочитати імена собак-рятівників, санітарів. 1958 року в Парижі було споряджено колону на честь тварин, що віддали своє життя науковим дослідам. Верхівку обеліску завершує супутник, з якого виглядає Лайка. ЇЇ зображення використовували в Японії як символ Року Собаки. Випускали шоколадки, марки з її фото. Навіть 2 музичні гурти - фінський та британський - названо на честь собачки-космонавта "Лайка".

Першими повернулись із космосу Жулька та Альфа. Їх посадка відбулася в непередбаченому районі Сибіру, в тайзі, в мороз. Тоді замерзли й загинули і комахи, і рослини, і пацюки. А собачки були живі, тільки скавчали у капсулі.

США 1959 року здійснили політ макак Ейбл та Бейкер. За їх поведінкою слідкували телекамери.

Белка та Стрелка - перший космічний екіпаж.

Справжніми зірками стали радянські песики Білка та Стрілка. 1960 року вони здійснили 18 обертів навколо Землі - це 700 тис кілометрів. На екранах телевізорів можна було бачити, як собаки "плавали у невагомості, а Білка раділа, гавкала". До речі, коли в неї народилися цуценята, їх дарували поважним гостям; навіть дружина американського президента отримала такий подарунок. Взагалі ж до старта першої людини 48 песиків побували в космосі.

В 70-ті роки була розроблена вітчизняна програма "Біон". У космос летіли мухи та риби, пуголовки, жуки, черепахи. До речі, саме черепаха "проклала" трасу на Місяць людям, здійснивши політ на борту міжпланетної космічної станції. А в багатоденних дослідженнях космонавти з особливою радістю спостерігали за розвитком акваріумних рибок, що вивелись прямо в невагомості з ікринок.

Птахи - голуби та перепели - почували себе ніяково. А от риби міноги дуже швидко пристосувались до невагомості. До речі, м'ясо цієї риби дуже корисне, його будуть використовувати у багатомісячних космічних дослідженнях. А найцікавіші дослідження, на мій погляд, проведено з павуками. На космічній станції США "Скайлеб" (небесна лабораторія) мешкала довгонога парочка - Аніта та Арабела. Опинившись на новому місці, павучки задумали плести свої тенета. Але ж невагомість заважала їм у перші дні, і малюнок павутиння був абиякий, та й якість його була поганою. Проте Аніта з Арабелою впоралися зі своїми почуттями, якось змогли пристосуватись і на радість дослідникам знов плели павутиння, кожна за своїм геометричним малюнком, закладеним природою в кожного павука. Отже, мої юні читачі, підрахуйте, скільки різних видів тварин побували в космосі. Не забувайте біленьких мишей та щурів, морських свинок і навіть людиноподібну мавпу шимпанзе.

Але ж ми говорили про зоопарк. Тварини є, але де ж сам парк? Адже всі знають, як потрібні і людям, і тваринам їх зелені друзі - рослини. Колись насправді чудові сади й оранжереї будуть оточувати людей на орбіті. Поки що зелена дорога відкрита для водоростей. Серед них почесне місце займає хлорела, яка дає кисень для повітря й поживні білки. Космонавти вирощували цілісінькі городи - цибулю, капусту, салат, перець, полуницю. Навіть тюльпани до дня народження та зустрічі екіпажів відвідування. А от з українським космонавтом Леонідом Каденюком , котрий проводив біологічні дослідження на борту КК "Колумбія" дублери працювали на Балаклійській станції юних натуралістів. Харківські школяри запропонували цікавий експеримент у теплиці "Флора". Гібрід турнепсу та пекінської капусти відшукав для космічних випробувнь американський генетик. Ця рослина за 35 днів дає плоди. І тепер можна порівняти результати дослідів з нею на Землі та в космосі. Пройде небагато часу, і людство почне виконувати польоти до Марса, до супутників Юпітера. І в цих складних довготривалих подорожах поруч з людиною обов'язково буде частка рідної землі - рослини і тварини. Вони даватимуть необхідні елементи для атмосфери, продукти. І просто даватимуть хвилини радості спілкування людини з природою під час важкої роботи.

Материал подготовили: Галина Железняк, Владимир Кажанов.
Опубликовано на сайте 12 марта 2007 года.